До ранку проводити досліди, намагаючись віднайти ідеальну формулу - ось він реальний сценарій сновидінь, після прочитання неймовірної історії Герберта Веллса про Невидимця.📖Зважаючи на те, що це взагалі перша моя книжка з наукової фантастики, то читання пішло мені досить легко. Особливо перша частина. Я все чекала надзвичайного розвитку подій, але, видно, автор хотів нереальну історію зробити більш-менш наближену до людського сприйняття.
Невидимець - людина, яку важко вподобати: вічно роздратований, лютує, трощить все на своєму шляху. Чи виникало у вас хоч трошки співчуття до нього? І чи вважаєте, що Кемп вчинив правильно? Чи міг він якось вплинути на хід подій або, принаймні, хоча б спробувати змінити божевільний задум Невидимця?
Хай там як, роман читати варто. Принаймні, знати оригінальну задумку автора. Але всі сучасні екранізації я на всякий випадок подивлюся.
Улюблені цитати:
Англосаксонський дух парламентарного способу врядування виявився й тут: розмов було багато, а рішучих дій - жодних.
Невидимець усе лаявся тими добірними й особливими слівцями, що одразу виказують освідчену людину.
Найлегше не вірити в існування невидимої людини.
Кожна людина, хоч би й яка освічена, зберігає в собі певні нахили до забобонності.
- Ви ж знаєте, які ми дурні у двадцять два роки?
- Невідомо ще, - тоді чи пізніш.
Якщо тіло не відбиває, не заломлює й не поглинає світла, воно само по собі видиме бути не може.⠀
Я віддався розкішним мріям про те, що може дати людині невидимість. Таємничість, владу, волю. Зворотного боку медалі я тоді не бачив.
От тобі й невидимість! Мене непокоїла тільки одна думка: як виплутатися з цієї халепи?
Невидимість давала змогу здобути все, але не дозволяла ним скористатися.
Просто дивно, як мало може зробити людина, коли вона сама.
