Шкода, що я знову зникла з інтернетного простору на тривалий час. Причиною тому несподівана госпіталізація мого сина. Так, алергія може приносити неприємні сюрпизи. Як результат - повний нуль у вишивальних процесах. Усе б нічого, але я пропустила найочікуванішу зустріч рукодільниць львівського рукодільного клубу "Моє хобі", про що надзвичайно жалкую. На щастя, в нас час є таке чудо як фотографія. Тож, дивлюся і уявляю як усе було.
Леся Скрипка та її обрядова лялька. Руслана Кушнірук приміряє валяне плаття.
Відшита картинка "Свята вечеря" Оленки Тимків за схемою з журналу
Українська вишивка№13 (1): Незрівняна Леся Сенів і її сумочка (зміна кольорів від
оригіналудала чудовий результат):
Оксана Скрентович так гарно застосувала мотив, який ми подавали в
УВ-9, на чобітках, що я не можу натішитися. І знову Леся в сучасній інтерпретації української сорочки:
Таня Охрицька завжди приїжджає на зустріч з величезною валізою наповненою своїми валянами шедеврами. Дозволючи усе це приміряти, надриває душевний спокій наших дівчат і впевнено спуштошує гаманці їхніх чоловіків. :))
На світлині справа: Наталя Балабан проводить примірку вишитого костюму.
Ну і наостанок, роботи наших дівчат. Звісно не усі, лише ті, які вмістилися в кадр.
Люблю вас, дівчатка, як добре, що ми усі зустрілися у цьому житті! Разом ми сила!
.jpg)
.jpg)
.jpg)