Нарешті зявилося нахнення вишивати. Зізнаюся, останнім часом щось на мене напала апатія і ніяк не могла зібратися з думками: запустила роботу, блог, вишивку... Скільки разів мій пальчик надвисав над кнопкою DELETE і хотілося усе стерти. Я втомилася. Дуже. Від роботи, від вишивки, від буденності. Але, напевно, людині час від часу треба спуститися на самісіньке дно, щоб потім відштовхнутися і з новими силами злетіти ще више.
І ось тепер це довгоочікуване відчуття свободи, стремління до чогось кращого, бажання відкривати нові горизонти. НАРЕШТІ!
Тому ласкаво прошу саму себе у нове життя!
