Quantcast
Channel: YAKNA
Viewing all 150 articles
Browse latest View live

Роман із книгою

$
0
0
Сиділа я якось і думку собі гадала: "Що я найбільше люблю в цьому житті?"Крім, себе, звичайно, і моєї сім'ї, і попоїсти ... ))) І так воно виходить, що з найбільшим благоговінням я завжди відносилася до книги. Змалечку любила бібліотеку: піти і заритися в тих книжках, гортати сторіночки, передивлятися шрифти, вичитувати якісь цікавиночки.

Чесно зізнаюся, я все життя мріяла працювати в бібліотеці чи скажімо, в якійсь, книжковій крамниці. Що там говорити, навіть до Львова приїхала через те, що дуже хотіла бути книгознавцем. Таким чином, з книгою у нас особливі стосунки... роман, так би мовити...
* * * * *
На фото я Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка.

Рефлексії по Лоенґріну

$
0
0

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.
(Приповiстi 14:1)

Робіть усе без нарікання та сумніву…
(До филип'ян 2:14)

Опера "Лоенґрін"Ріхарда Ваґнера особисто для мене стала найбільш очікуваною оперою. Пам'ятаю свою радість, коли у серпні на відкритті театрального сезону на площі перед оперним оголосили, що в репертуарі театру з'явиться ще одна романтична казка.
В Google я віднайшла короткий зміст вистави, переглянула декілька постанов інших театрів світу. Знайома з талантом наших художників-декораторів, моя уява малювала ландшафти небаченої краси. І коли, врешті решт, на сторінці театру оприлюднили афішу і перші світлини з репетиції, я була приголомшена: жодного натяку на мальовничі пейзажі та розкішні середньовічні костюми. Через це навіть свідомо пропустила здачу вистави та перші дві прем'єри. Але цікавість таки опанувала мною і я придбала квиток на третю прем'єру.

Відкривається завіса. В глядацькій залі зависла тиша: не розуміючи спочатку, що відбувається на сцені, глядач зачаровано спостерігає за дійством, декораціями, несподіваними образами дійових осіб. Перше мені здалося, що режисер навмисно хотів підкреслити казковість сюжету такими костюмами, часом кумедною поведінкою головних героїв, а вся сцена - це така собі коробка, в якій оживають іграшки.
Але чим далі, тим більше я розуміла глибокий зміст опери. Майже в кожній репліці згадка про Боже благословення, молитва та благання, звернення до Всевишнього за порадою у важкий час. І нарешті я почула ключову фразу Лоенґріна: Бог дав нам щастя жити у мирі та перебувати у радості, а замість цього ми, не довіряючи Йому, перебуваємо у сумнівах і у такий спосіб мучимо себе. Сподобалося, як у другій дії було показано мізерність нашої душі, коли вона переповнена докорами, заздрістю, лицемірством, гнівом, недовірою.
Музика Ваґнера емоційна, пристрасна, велична, часом волосся на тілі стає дибки від того напруження. Не бійтеся цих чотирьох з половиною годин: Вам даровано неперевершену гру оркестру.
Вважаю цю інноваційну постановку геніальною та найкращою для розуміння сучасного світу. Час невпинно йде, немов ті лопаті вітряка, який ні на секунду під час вистави не зупинився, не уповільнився і не прискорився. А людство так і перебуває у сумнівах, перетворюючи своє існування на божевілля.

Дякую за Ваш талант!

*****
Фото зі сторінки Львівської опери.

Людвіг II - Баварський Лоенґрін

$
0
0
Усім шанувальникам музики Ваґнера буде цікаво переглянути фільм "Людвиг Баварський". Хоч фільм є біографічною стрічкою про життя Людвига II, його дружба з великим композитором, музикою якого король щиро захоплювався, являється практично основною сюжетною лінією.

Баварський король Людвиг II став легендою ще за життя. Палкий шанувальник мистецтва, знавець музики та архітектури, піднесений юнак. Важко уявити собі менш підходящу кандидатуру на баварський престол - особливо в час розквіту войовничих імперій. Красень Людвиг, більш захоплений оперою, ніж поповненням скарбниці, і сам сумнівався в тому, що виправдає надії батька і стане гідним наступником. Тим часом, відчувши смак політичної гри, Людвиг стає ключовою фігурою баварської історії.

Юний монарх, якому ще не виповнилося 19 років побував за три роки до цього на опері "Лоенгрін", яка вразила його до сліз. Його подруга дитинства, Софія Баварська, розділяла з ним цю пристрасть і вони між собою називали один одного Лоенґрін та Ельза.
Однією з перших справ, яку зробив Людвиг II як монарх - наказав державному секретарю відшукати Ріхарда Вагнера, який переховувався від боргів і кредиторів. Вперше Людвиг зустрівся зі своїм музичним кумиром 4 травня 1864 року. Вагнеру був 51 рік. Людвиг відразу ж усунув між ними всяку офіційність, підкреслюючи тим самим, що є по відношенню до Вагнера не королем, а шанувальником його таланту, помічником і, головне, другом.  Ваґнер відчував себе по-справжньому піднесено. У захваті від зустрічі з королем, він писав, що Людвиг любить його "палко, з ніжністю першого кохання, він все про мене знає і розуміє мене, немов моя власна душа".
Людвиг пообіцяв заплатити за все, що довелося в минулому вистраждати Ваґнеру, усунути з його життя всі дріб'язкові турботи, "щоб Ви могли вільно розправити могутні крила свого ґенія в чистому повітрі Вашого чудового мистецтва". Прочитавши лібрето незакінченого вагнерівського циклу з чотирьох опер "Кільце Нібелунгів", Людвиг присягнувся взяти на себе роль вінценосного покровителя, який має достатньо грошей і влади, щоб втілити цей геніальний задум на сцені.
Король надав в розпорядження Вагнеру віллу за містом, а сам переїхав в замок Берг, щоб бути ближче до композитора. Коли вони не проводили час разом, плануючи опери, які будуть написані та поставлені найближчим часом, вони активно листувалися.


У Мюнхені не розділяли радість дружби монарха з Вагнером, особливо не подобався вплив останнього на монарха. Півтора року Людвиг мужньо протистояв обуренню парламенту і народних мас. Та в решті решт король був змушений поступитися і попросити Ваґнера покинути Мюнхен, що коштувало йому невимовних моральних мук.

Ваґнер почав плідне життя в Швейцарії, а король продовжував здалеку надавати йому моральну і фінансову підтримку. Людвиг взяв участь у будівництві чудового театру в Байройті для постановки опер Вагнера і був присутній на першій повній постановці "Кільця Нібелунгів".

Чим закінчиться ця історія, дивіться у фільмі. Можливо сюжет кінострічки трохи не відповідає правдивій історії, але фільм все одно вартий уваги. Вдалого перегляду!

Всі ми трошечки Бах :)

$
0
0
З нагоди дня народження Іогана Себастьяна Баха сьогодні Google пропонує попрактикуватися в поліфонії. Варто просто написати пару тактів улюбленої мелодії, як комп'ютер, аналізуючи закономірності у творах цього видатного німецького композитора, сам виконає обробку і підбере найбільш відповідну, на його погляд, композицію на чотири голоси. Якщо результатом ви будете не дуже задоволені, то можете спробувати підшукати ще раз.

Ось що у вийшло у мене. Хто вгадає пісеньку?
Підказка це українська народна пісня.
Іоган Себастьян Бах (21(31) березня 1685-28 липня 1750)
Google Arts & Culture дуже цікаво досліджує життя та спадщину Йогана Себастьяна Баха.

Розмальована вуаль

$
0
0

Закінчила читати "Розмальовану вуаль". І знаєте що мені найбільше шкода?? Що нема поруч нікого, з ким би я могла обговорити цей роман. Терміново треба книжковий клуб організовувати!!


Проковтнула книгу буквально за два дні. Випадково забігла в бібліотеку, а там вона - стоїть на поличці ніби мене чекає. Так легко написано, читаться на одному диханні. Не буду розказувати сюжет, всі напевно бачили кінострічку зняту за цим романом. А як не бачили, то раджу і фільм подивитися, і книгу почитати. 

А ще перед святами купила пучечок м'яти, а вона, поки стояла у водичці, пустила корінці. Тож тепер у мене буде свій м'ятний кущ на підвіконнику.



p.s. На фото остання п'ята гілочка, яка має ще не дуже  довге коріння. Решту чотири вже посадила.

У стилі ретро

$
0
0

Цими днями Львів святкує своє 763-річчя і задає урочистостям стиль ретро. Чомусь я вже пізно подумала про те, що варто було б піти на конкурс ретро-костюмів, може якийсь би там марципан і виграла. Щоправда погода не дуже сприяє променаду в такому вигляді і те боа страшенно мастить шию в чорний кольор, а в остальном, прєкрасная маркіза... :)
 * * * * *
 Фото Юлія Плетінка за сприянням Руслани Кушнірук

Побачення з дивом

$
0
0
Як можна не любити театр! У ньому всі види мистецтва - музика, спів, поезія, живопис, танець, пантоміма, мистецтво актора та режисера - зливаються в одне ціле.
Приємне хвилювання, почуття святковості, охоплює коли лише підходиш до величної будівлі оперного театру. Я йду на побачення з дивом!..


Простора, сяюча позолотою глядацька зала яскраво освітлена. Музиканти в оркестровій ямі - в чорному ошатному вбранні - налаштовують інструменти. Люблю слухати цей невпорядкований шум оркестру. Ось тут увірвалася трель флейти, чути уривки мелодій ніжної скрипки, її раптово перебиває гул литавра, радісно видає звуки сурмач. Сцену закриває величава бордова завіса. Що приховує вона?

Нарешті світло тускніє. Глядацьку залу охоплює пітьма. Диригент робить рух чарівною паличкою й оркестр розпочинає увертюру. Звуки різноманітних інструментів зливаються в надзвичайної краси єдину музичну картину. Ще секунда і завіса підніметься. Незабутнє враження передчуття дива!

----------------------
Фото зі сторінки Львівської Національної Опери.
Фотограф Руслан Литвин.

Барджелло

$
0
0

Лічильна гладь, колодочки, барджелло... як тільки не називають таку техніку вишивки! Відмінності між ними звичайно є, але основний прийом один і той же. Хоча, барджелло це, як на мене, якось так загадково-інтригуюче  Вперше спробувала цей шов ще в далекому минулому, коли мені виповнилося років напевно дев'ять. Маючи в своїй вишивальній бібліотеці лише книгу Сорокіної, а з матеріалів якісь нитки сумнівного виробництва, шила я ті стібочки на сітці від комарів.  Дякуючи Богу, вишивальне мистецтво в Україні набуло такого розвитку, що в рукодільних крамницях вже є все, чого лише душа забажає.

Отже, пластикова канва, вовняні ниточки Colbert від DMC і трохи барджелло. Вишивати - одне задоволення. Процес іде швидко, ниточки лягають рівненько, шов підкреслює усю красу переплетення вовни, а на дотик годі й говорити.

Інавгурація президента

$
0
0

Сьогодні українці мали незабутню ранкову каву: під звуки "Ще не вмерла України ні слава, ні воля...". Певно це перша інавгурація в країні, коли в Раді не по плечах постукували одне одного, а натомість отримали пропозицію "піти геть". 
Чудова промова нового президента Володимира Зеленського! Перший день роботи, а вже стільки хороших фраз, кожну з яких можна цитувати:
Нас 65 мільйонів. Я готовий надати українське громадянство всім, хто вирішить повернутися. (про заробітчан)

Наше найперше завдання - припинення вогню на Донбасі.

Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати. І ми готові... Першим кроком до початку цього діалогу стане повернення всіх український полонених. І Крим, і Донбас - це українська земля. Ми втратили не території, ми втратили людей.

Українець - це не в паспорті. Це в серці.

Я не розумію наш Уряд, який розводить руками і каже: ми нічого не можемо зробити. Ви можете взяти аркуш, ручку і звільнити свої місця для інших.
Ми збудуємо країну нових можливостей.

Я дуже хочу щоб у Ваших кабінетах не було моїх зображень. Президент - це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивіться їм в очі.

Прошу прийняти закон "Про скасування депутатської недоторканрності"... Звільнити з посад Міністра оборони Генерального прокурора, голову СБУ. У Вас на це буде місяць.


Я намагався робити все, щоб українці посміхались. Наступні 5 років я зроблю все українці, щоб Ви і не плакали.


Я розпускаю Верховну Раду восьмого скликання. Слава Україні!

День народження джинсів

$
0
0
Вчора, до речі, була ще одна цікава дата: день народження джинсів.
Історія джинсового одягу налічує більше 200 років. Не одне покоління виросло в цих практичних штанях. Перші запатентовані джинси були випущені в Америці людиною на ім'я Леві Страусс в 1850 році і продані за ціною 1 долар 46 центів за пару.
Це були міцні штани з парусини, зі швами, посиленими подвійний рядком, з безліччю кишень. Штани користувалися популярністю у каліфорнійських золотошукачів. Перша промислова партія розійшлася миттєво. І через деякий час Страусс організував в Сан-Франциско фірму «Levi Strauss & Co» з пошиття робочого одягу.
20 травня 1873 року фірма «Levi Strauss & Co» отримала ліцензію на одноосібне право виробництва штанів із заклепками на кишенях. Ось ця дата і вважається офіційним днем ​​народження джинсів.
До речі, джинси з блискавкою на ширіньці з'явилися в 1926 році. І лише у 1981 році «Levi's» вперше випустив джинси для жінок. Отак то. 

Пікова дама

$
0
0
"Что наша жизнь - игра..."Дочекалася я цієї відомої фрази. Три з половиною години - це було не дуже легко. Досить цікава постановка. Хоча не знаю, для чого вони сюди прикрутили нетрадиційну орієнтацію Чайковського. Співали в оригіналі з українськими та англійськими субтитрами. І ті субтитри все одно відволікають, навіть коли ти все розумієш.

На фото "Пікова дама" - опера Чайковського у виконанні королівської опери. 

На закупи

$
0
0
Щовесни даю собі обіцянку міняти маршрут "дім-супермаркет"на "дім-ринок". Бо отак бува ходиш-ходиш між тими банками в магазині і ніщо тебе вже не приваблює. А на ринку свіжа зелень, овочі та фрукти просто просяться до сумки. При чому завжди наберу аж зайвого, бо не можу відмовити ні отому соковитому шпінату, ні спокусливому букетику редиски, ні хрумкій капустині. Для чогось ще узяла румбамбар. Чому "для чогось"? Бо ніколи в житті не варила компоту з нього, а тим паче щось пекла. Мені просто подобаєтьмся вимовляти це слово. :) Але тепер просто мушу готувати.

Зараз, коли ми перейшли на екологічні паперові пакети, розпаковувати пакунки стало ще приємніше. Папір так спокусливо шарудить, а кіт думає, що то я принесла їй їжу і нявчить на всю хату :) Може перцю їй дати? :)
***
Фото мої

Першокласник

$
0
0
Коли народився мій горобчик, мені здавалося, що поки він піде до школи, має пройти вічність. Вічність чекати довелося не так вже і довго, бо сьогодні він вже сидить за партою. Мій маленький першокласник. Як годиться я вишила йому сорочку - яскраву, веселу, життєрасну. Нехай саме таким буде його шкільне життя. 

Візерунок узятий з книги Георгія Гараса. Я хотіла, щоб вишивка була щільною, тому вишивала на Аіді 14 в три нитки. І замість чорного кольору узяла темно-сірий. Ну так мені захотілося. Загалом результатом задоволена. А вам як?




Скоро до школи

$
0
0
У той час, коли дітлахи весело стверджують, що мають ще багато (аж цілих двадцять!!) днів літа, мамусі вже починають думати в що вбрати свою кровиночку до школи, адже за канікули попередня сорочка стала затісною.

Ось така яскрава вишиваночка буде для моєї племінниці Єлизавети, яка вже першого вересня одягне її в 4-й клас! Візеруночок простенький, геометричний, на переднійй пілочці доповнений мережкою. Сорочку ми вишивали в чотири руки з моєю братовою - Тетяною. Я вам скажу, так робота йде набагато швидше. Бо для мене найтяжче, то другий рукав: страшенно не люблю повторів.
Я щось почала кохатися в яскравих насичених кольорах. Своєму синові таку ж соковиту вишила. До речі, обидві ці схемки ми з Русланою публікували в журналі KANDY

Сину сорочка

$
0
0
Коли цьогорічне перше вересня не вимагає вишиванки, то дошивати її можна і п'ятого. Залишилося два манжети. Шию цього разу акрилом з двох міркувань - економніше й насиченіше. 

Нитки залишилися після роботи над книгою "Затишний дім". Не викидати ж їх! Та й почарувавши трохи над кольорами я вибрала з того пакунку чотири мотка, які, я вважаю, найкраще доповнють один одного.  Коротше кажучи, вийшло доволі по-народному, як я і хотіла.

Шкільний сніданок

$
0
0
Остання канапка цього навчального року. Якось так вийшло, що ми вже закінчили свій навчальний процес, точніше мій Сашко. У школі ЗНО - двері учням зачинені. А на свято останнього дзвінка п'ятикласники також не потрапляють: на лінійці святкують лише випускники. Тож, Бамбалейло!!

В школу я готую переважно або канапку з шинкою, сиром та листям салату або даю солодку булочку і фрукти. І звісно гарячий чай.

Гарасенята

$
0
0
Люблю фотографувати усілякі рукодільні штучки. Ці кривульки за мотивами Георгія Гараса не мої. Їх вишила моя добра подруга з Тернополя Світлана Галущак. Поки знимкувала, зарядилася натхненням і вже й собі хочу щось подібне зробити. Тим більше вже колись пробувала (подивитися можна тут) і мені сподобалося.

Її доробок, окрім рушників, серветок та вишиванок, налічує не один десяток кривульок, але зупинятися вона на цьому не збирається. Колекція Світлани постійно поновлюється. І це не дивно! Яскраві, веселі кривульки, прикрашені українськими візерунками, так і закликають взятися до роботи.

“Між великими проектами, - говорить майстриня, - а часом і одночасно з ними, насолоджуюся виготовленням милих дрібничок таких як кривульки. Візерунки обираю українські народні. Наприклад, ці кривульки створені за мотивами орнаментів із збірки Георгія Гараса. Я їх так і називаю “Мої гарасенята”. Вишиваю для себе, а також на подаруночки своїм подругам-рукодільницям.



Робимо торочки

$
0
0
Часто вироби (серветки, рушники, панно тощо) закінчують бахромою або, як ще кажуть, торочками. Торочки -суцільний ряд кінців ниток, що вільно звисають із країв тканини. Довжина їх залежить від розміру виробу: для невеликих серветок – 3-4 см, для більших - до 10 см. Виділяють декілька способів виготовлення торочок. Розглянемо деякі з них.

Торочки мережкою
На відстані 4-5 см (для китичок завдовжки 3-4 см) витягнути вузьку смужку тканини і зробити мережку, закріплюючи нею край тканини виробу. Потім витягнути нитки, які залишилися від мережки до краю виробу і вирівняти їх.








Торочки обметувальним швом
Найпростіший вид бахроми. Для виготовлення на відстані 1,5 -3 см від краю виробу прошити тканину швом уперед голку. Зверху виконати  обметувальний шов. Витягнути поперечні нитки від цього шва до краю.


Вузликові торочки
Вузликовими торочками на витягнутих нитках прикрашають як правило рушники і панно. Спочатку розділити нитки на окремі пасма. Потім кожне пасмо розділити навпіл, переплети між собою і зв’язати другу (праву) половину першого пасма з першою (лівою) половиною другого пасма. Продовжити до кінця ряду.

Двокольорові торочки
Визначаємо місце, де повинна починатися бахрома. На цьому місці висмикуємо з тканини  2-3 нитки. Беремо смугу кольорової тканини, складаємо навпіл і пришиваємо до нижнього ряду висмикнутих ниток.
Робимо знизу мережку «Одинарний прутик», одночасно пришиваючи кольорову тканину. Біля мережки по кольоровій тканині  вишиваємо світлою ниткою в тон основній маскувальний шов – хрестиком, козликом чи будь-яким іншим.
Знову висмикуємо кілька ниток, але вже з усіх трьох шарів тканини. Виконати мережку «Одинарний прутик», захоплюючи усі три шари тканини. Основну тканину обрізаємо до кольорової і висмикуємо нитки до початку мережки. Отримуємо густі двоколірні торочки.





Важливо!!!
Нитки для бахроми витягають в останню чергу, після того, як виріб випраний і випрасуваний.

Монохром

$
0
0
На фоні поголовного захоплення дизайнерів яскравими кольорами, традиційне поєднання класичних білого і чорного мало б виглядати нудно і нецікаво. Дзуськи! Класика - вічна! Монохром знову постав перед нами в усій красі.

Барвистий оксамит

$
0
0
Зловити момент, коли душа співає, і записати цю пісню у поетичних рядках не кожен зуміє. Для цього потрібно вміти слухати, пізнавати, а найважливіше – любити до болю, до радості, до сліз. Так і у вишивці, для майстрині рушник – це і є та сама сердечна пісня, оспівана нитками та візерунками, у яку вона вкладає свою душу, мудрість і любов.

Вишивка СвітланиГалущак. 



Viewing all 150 articles
Browse latest View live